Словарь української мови (1924)/справка
◀ справичити | Словарь української мови С справка |
справляти ▶ |
|
Спра́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ справа. 2) Исправность. За мого уряду усе було під мірою, під лічбою, під вагою: одно слово — усюди лад був, скрізь справки були. Васильк. у. 3) Сдѣлка, мировая. Угор.