Словарь української мови (1924)/споритися

by Борис Грінченко

◀ спорити

Словарь української мови Борис Грінченко С споритися

спориш ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться. 2) Спориться, удаваться.

Спо́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Спорить. Спориться як за батьківщину. Ном. № 2669. 2) Воли́ спо́ряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ. Мнж. 167.