Словарь української мови (1924)/спорити
| ◀ спориня | Словарь української мови С спорити |
споритися ▶ |
|
Спори́ти, рю́, ри́ш, гл. Умножать, прибавлять, увеличивать. Спори, Боже, хліба-соли і всього доволі. Ном. № 12062. 2) Споспѣшествовать, благопріятствовать. Хай вам Бог спорить. Г. Барв. 221.