Словарь української мови (1924)/сперечати

by Борис Грінченко

◀ спережати

Словарь української мови Борис Грінченко С сперечати

сперечатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спереча́ти, ча́ю, єш, сов. в. спере́чити, чу, чиш, гл. — кого́. 1) Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч! Камен. у. 2) Препятствовать, воспрепятствовать. Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч. Камен. у.