Словарь української мови (1924)/снасть
| ◀ снастити | Словарь української мови С снасть |
снизька ▶ |
|
Снасть, сти, ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Части сна́сти воза: вісь, підто́ка, підго́рсть, каблу́ка, рука́в, сере́дина, ухна́ль, піді́сок, заві́ски, сто́сик, кіло́чок, за́гвіздок, шво́рінь, наса́д, ти́бель, прити́чка, ручи́ця. Рудч. Чп. 249—250. На цьому возі снасть добра, хоч у яку дорогу, то видержить. Брацл. у. Згорів чисто вітрак: сама снасть стирчить. Брацл. у. 2) Скелетъ, основныя части тѣла. Г. Барв. 188. Я така (худа), що тільки снасть моя була та й годі. Г. Барв. 4.