Словарь української мови (1924)/скупити

by Борис Грінченко

◀ скупиндя

Словарь української мови Борис Грінченко С скупити

скупитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ску́пити, плю, пиш, гл. Соединить, собрать. Дружко усіх весільних до гурту скупив.

Скупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) См. Скупати. 2) См. Скуповувати. 3) = Скупувати. Тоді скупи, коли на дні, а не з вершечку. Ном. № 4671.