Словарь української мови (1924)/самовільно
◀ самовільний | Словарь української мови С самовільно |
самовладний ▶ |
|
Самові́льно, самово́льно, нар. Своевольно. А в папері тому не велів нікому самовольно в Дніпрі утопати. Думитрашко. (Петров. Оч. укр. л. 75).