Словарь української мови (1924)/розчинати
◀ розчина | Словарь української мови Р розчинати |
розчинатися ▶ |
|
Розчина́ти, на́ю, єш, сов. в. розча́ти, зічну́, не́ш, гл. = Роспочинати, роспочати. Трохи згодом, оддихавши, Мирін знову розчинає. Мир. ХРВ. 87. Розчали робити хату. Константиногр. у. Розчав віяти зерно. Гн. II. 12.