Словарь української мови (1924)/розчина
| ◀ розчетвертувати | Словарь української мови Р розчина |
розчинати ▶ |
|
Ро́зчина, ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Мнж. 6. Ум. Ро́зчинка.