Словарь української мови (1924)/розсужати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розсужати
Берлін: Українське слово, 1924

Розсужа́ти, жа́ю, єш, гл. = Розсуджувати. За отецькою дитиною отець-матір стане, за бідною сиротою сам Бог розсужає. Чуб. V. 448.