Словарь української мови (1924)/розсуджувати
| ◀ розсудець | Словарь української мови Р розсуджувати |
розсужати ▶ |
|
Розсу́джувати, джую, єш, сов. в. розсуди́ти, джу, диш, гл. 1) Разсуживать, разсудить, рѣшить. Розсуджує пригнічених по правді. К. Іов. 79. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Ном. № 7445. 2) Разрѣшать, разрѣшить, разгадать. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон. Чуб. V. 775, 3) Разговорами сплетнями разлучать, разлучить. Женихався, з неї не сміявся, — думав — моя буде, — розраяли та розсудили проклятії люде. Чуб. V. 263.