Словарь української мови (1924)/розсудець
| ◀ розсуд | Словарь української мови Р розсудець |
розсуджувати ▶ |
|
Розсу́дець, дця, м. Разлучающій, ссорящій сплетнями? См. Розсудити 3. Бог дасть судця, а чорт розсудця. Ном. № 7381.
| ◀ розсуд | Словарь української мови Борис Грінченко Р розсудець |
розсуджувати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розсудець
Борис Грінченко
1924
Розсу́дець, дця, м. Разлучающій, ссорящій сплетнями? См. Розсудити 3. Бог дасть судця, а чорт розсудця. Ном. № 7381.