Словарь української мови (1924)/розсвітити

by Борис Грінченко

◀ розсвітатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розсвітити

розсвітитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розсвіти́ти, чу́, тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!… От вона розсвітила. Рудч. Ск. II. 62. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять. Ном. № 3978.