Словарь української мови (1924)/розсвітитися

by Борис Грінченко

◀ розсвітити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розсвітитися

розсердити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розсвіти́тися, чу́ся, тишся, гл. Разгорѣться. Тільки що розсвітились (зірочки), та й то не зовсім ясно, а наче крізь серпанок. Кв. I. 28.