Словарь української мови (1924)/розсвіт

by Борис Грінченко

◀ розсвінути

Словарь української мови Борис Грінченко Р розсвіт

розсвітати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ро́зсвіт, ту, м. Разсвѣтъ. Чуб. V. 715. На розсвіті добре спання, хто не знає закохання. Чуб. V. 34.