Словарь української мови (1924)/розмикати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розмикати
Берлін: Українське слово, 1924

Розмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. розімкну́ти, ну́, неш, гл. Растворять, растворить, открывать, открыть. Я розімкнув портмонет, то й видно було, що грошей чимало у мене. Волч. у.