Словарь української мови (1924)/розлюбити
| ◀ розлучниця | Словарь української мови Р розлюбити |
розлюбитися ▶ |
|
Розлюби́ти, блю́, биш, гл. Разлюбить. Хай він тебе покидає — инший не розлюбить. Чуб. V. 410.
| ◀ розлучниця | Словарь української мови Борис Грінченко Р розлюбити |
розлюбитися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розлюбити
Борис Грінченко
1924
Розлюби́ти, блю́, биш, гл. Разлюбить. Хай він тебе покидає — инший не розлюбить. Чуб. V. 410.