Словарь української мови (1924)/розлучник
| ◀ розлучний | Словарь української мови Р розлучник |
розлучниця ▶ |
|
Розлу́чник, ка, м. Разлучитель. Допоможи мені, моцний Боже, розлучника вбити, най не ходить, де я ходжу дівчину любити. Чуб. V. 385.
| ◀ розлучний | Словарь української мови Борис Грінченко Р розлучник |
розлучниця ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розлучник
Борис Грінченко
1924
Розлу́чник, ка, м. Разлучитель. Допоможи мені, моцний Боже, розлучника вбити, най не ходить, де я ходжу дівчину любити. Чуб. V. 385.