Словарь української мови (1924)/розлучити
| ◀ розлучення | Словарь української мови Р розлучити |
розлучний ▶ |
|
Розлучи́ти, ся. См. Розлучати, ся.
| ◀ розлучення | Словарь української мови Борис Грінченко Р розлучити |
розлучний ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розлучити
Борис Грінченко
1924
Розлучи́ти, ся. См. Розлучати, ся.