Словарь української мови (1924)/розлучати
| ◀ розлучання | Словарь української мови Р розлучати |
розлучатися ▶ |
|
Розлуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. розлучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Разлучать, разлучить. Не розлучай мене з милим. Мет. 73. Розлучено нас обоє як на орлі крила. Грин. III. 246. 2) Отдѣлять, отдѣлить свой скотъ изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. I. 218.