Словарь української мови (1924)/розломлювати
| ◀ розломити | Словарь української мови Р розломлювати |
розломлюватися ▶ |
|
Розло́млювати, лю́ю, єш, сов. в. розломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили. Чуб. V. 988. 2) Только сов. в. Розломи́ло мене́. Ломитъ меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене. Драг. 64.