Словарь української мови (1924)/розгуторитися
| ◀ розгуторити | Словарь української мови Р розгуторитися |
розґедзґатися ▶ |
|
Розгуто́ритися, рюся, ришся, гл. Разговориться, разболтаться. Між людьми рідко-рідко коли розгуториться, та й то ще не з усяким. Сим. 228.