Словарь української мови (1924)/розгуторити
| ◀ розгуркотатися | Словарь української мови Р розгуторити |
розгуторитися ▶ |
|
Розгу́торити, рю, риш, гл. — мо́ву. Разговориться. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший був. Греб. 375.