Словарь української мови (1924)/розгудець
| ◀ розгублюватися | Словарь української мови Р розгудець |
розгуджувати ▶ |
|
Розгуде́ць, дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця. Ном. № 10580.
| ◀ розгублюватися | Словарь української мови Борис Грінченко Р розгудець |
розгуджувати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розгудець
Борис Грінченко
1924
Розгуде́ць, дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця. Ном. № 10580.