Словарь української мови (1924)/розгуджувати

by Борис Грінченко

◀ розгудець

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгуджувати

розгукатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розгу́джувати, джую, єш, сов. в. розгу́дити, джу, диш, гл. Разлучать, разлучить, отвращать, отвратить отъ чего наговорами. Драг. 74. Кого Бог судить, чоловік не розгудить. Ном. № 8950. Сужене — не розгужене. Ном. № 8950.