Словарь української мови (1924)/розгублюватися

by Борис Грінченко

◀ розгублювати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгублюватися

розгудець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розгу́блюватися, лююся, єшся, сов. в. розгуби́тися, блю́ся, бишся, гл. Растеривать, растерять вещи, растеряться. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6621. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь. Мил. 100.