Словарь української мови (1924)/розвірчуватися
◀ розвірчувати | Словарь української мови Р розвірчуватися |
розвісити ▶ |
|
Розві́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. розверті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать что либо на себѣ намотанное. Висока… все розвірчувалась (з вуалю) та чепурилась. Левиц. Пов. 205.