Словарь української мови (1924)/розвірняка
| ◀ розвірити | Словарь української мови Р розвірняка |
розвірчувати ▶ |
|
Розвірня́ка, ки, об. Разиня, ротозѣй. Я стою проворняка, а він їде розвірняка, та мені дигильом у рот. Ном. № 6594.
| ◀ розвірити | Словарь української мови Борис Грінченко Р розвірняка |
розвірчувати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розвірняка
Борис Грінченко
1924
Розвірня́ка, ки, об. Разиня, ротозѣй. Я стою проворняка, а він їде розвірняка, та мені дигильом у рот. Ном. № 6594.