Словарь української мови (1924)/розвінчувати
| ◀ розвінчати | Словарь української мови Р розвінчувати |
розвірити ▶ |
|
Розві́нчувати, чую, єш, сов. в. розвінча́ти, ча́ю, єш, гл. Развѣнчивать, развѣнчать. Сами його розвінчали, скинули з престола. ГІ. 101.
| ◀ розвінчати | Словарь української мови Борис Грінченко Р розвінчувати |
розвірити ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розвінчувати
Борис Грінченко
1924
Розві́нчувати, чую, єш, сов. в. розвінча́ти, ча́ю, єш, гл. Развѣнчивать, развѣнчать. Сами його розвінчали, скинули з престола. ГІ. 101.