Словарь української мови (1924)/розвідка
| ◀ розвідати | Словарь української мови Р розвідка |
розвідна ▶ |
|
Ро́звідка, ки, ж. 1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває. К. Іов. 76. 2) Изслѣдованіе (научное). 3) Жена разведенная съ мужемъ.