Словарь української мови (1924)/розбрат
| ◀ розборсати | Словарь української мови Р розбрат |
розбрестися ▶ |
|
Ро́збрат, ту, м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.
| ◀ розборсати | Словарь української мови Борис Грінченко Р розбрат |
розбрестися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розбрат
Борис Грінченко
1924
Ро́збрат, ту, м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.