Словарь української мови (1924)/розблягузкати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розблягузкати
Берлін: Українське слово, 1924

Розблягу́зкати, каю, єш, гл. Разболтать. Це вже баби розблягузкали по всьому селу. Александров. у. Слов. Д. Эварн.