Словарь української мови (1924)/розбакати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбакати
Берлін: Українське слово, 1924

Розба́кати, каю, єш, гл. Отговорить, отсовѣтовать. Так батько та мати її туди і не пустили: там ше, кажуть, тебе розбакають, то ти і не підеш заміж. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.