Словарь української мови (1924)/підкочувати
| ◀ підкотити | Словарь української мови П підкочувати |
підкочуватися ▶ |
|
Підко́чувати, чую, єш, сов. в. підкоти́ти, чу́, тиш, гл. Подкатывать, подкотить. Я колесо підкочу. Чуб. III. 70. Підкотили віз під повітку. Чуб. V. 963.