Словарь української мови (1924)/проїзджачий
| ◀ проїзджати | Словарь української мови П проїзджачий |
проїздити ▶ |
|
Проїзджа́чий, чого, м. Проѣзжій. Ном. № 892. Та прохожих, проїзджачих у двір закликає. Шевч. 108. Перехожий, проїжжачий — що їх там на шляху ні кидалося в вічі, ніхто мене не заняв, спасибі Богу. Кв.