Словарь української мови (1924)/проїздити

by Борис Грінченко

◀ проїзджачий

Словарь української мови Борис Грінченко П проїздити

проїздитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. прої́хати, ї́ду, деш, гл. Проѣзжать, ѣхать, проѣхать. Усюде, де не проїздив Кобза, народ ворушився. Стор. МПр. 51. Проїхали поле, проїхали друге. Чуб. V. 226.

Прої́здити, джу, диш, гл. Проѣздить. Хоче Палій проїздити коня свого. Драг. 204.