Словарь української мови (1924)/прочутитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прочутитися
Берлін: Українське слово, 1924

Прочути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Устань, устань, милая, прочутися. Чуб. V. 52. Пила вона нічку, пила вона другу, а на третю нічку прочутилася. Мил. 119.