Словарь української мови (1924)/проторгувати

by Борис Грінченко

◀ проторг

Словарь української мови Борис Грінченко П проторгувати

проторохтіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проторгува́ти, гу́ю, єш, гл. 1) Проторговать. Проторгував аж три годи. Харьк. у. 2) Потерять, торгуясь. Кажуть, що Сомко хоче теж із москалем по гадяцьких пунктах торгуватись. Коли б свого не проторгував. К. ЧР. 319.