Словарь української мови (1924)/проступати
| ◀ простукотіти | Словарь української мови П проступати |
проступитися ▶ |
|
Проступа́ти, па́ю, єш, сов. в. проступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Проходить, пройти впередъ. Так тісно, що й проступити не можно. 2) Преимущ. сов. в. Провиниться. Я проступила Богу і людям добрим. Черк. у. Мабуть я грішник, або мій батько, або мати чим проступили, та на мені кара божа почувається. Г. Барв. 207.