Словарь української мови (1924)/промучити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
промучити
Берлін: Українське слово, 1924

Прому́чити, чу, чиш, гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. I. 5.