Словарь української мови (1924)/промучити
| ◀ промуркотати | Словарь української мови П промучити |
промучитися ▶ |
|
Прому́чити, чу, чиш, гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. I. 5.
| ◀ промуркотати | Словарь української мови Борис Грінченко П промучити |
промучитися ▶ |
|
Словарь української мови — П
промучити
Борис Грінченко
1924
Прому́чити, чу, чиш, гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. I. 5.