Словарь української мови
Борис Грінченко
П
промовка
Берлін: Українське слово, 1924

Промо́вка, ки, ж. 1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе. Маркев. 58. 2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Левч. 129. См. Промо́ва, промі́вка.