Словарь української мови (1924)/промовка

by Борис Грінченко

◀ промовити

Словарь української мови Борис Грінченко П промовка

промовляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Промо́вка, ки, ж. 1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе. Маркев. 58. 2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Левч. 129. См. Промо́ва, промі́вка.