Словарь української мови (1924)/причівок
◀ причинятися | Словарь української мови П причівок |
причілковий ▶ |
|
При́чі́вок, вка, м. = Причілок 1. Шух. I. 92. Коло тої, каже, школи зробили причівки.... А на тотих причівочках зродила ожина. Гол. I. 56. Ум. Причі́вок.