Словарь української мови (1924)/притикати
| ◀ притика | Словарь української мови П притикати |
притикатися ▶ |
|
I. Притика́ти, ка́ю, єш, сов. в. притка́ти, тчу́, тче́ш, гл. Притыкать, приткать, выткать еще нѣкоторое количество.
II. Притика́ти, ка́ю, єш, сов. в. приткну́ти, кну́, не́ш, гл. 1) = Пристромлювати, пристромити. Драг. 207. 2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. Грин. II. 274. 3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? Харьк. 4) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. НВолын. у. 5) Приткне́ но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ. Ном. № 4476.