Словарь української мови (1924)/присвідчити
| ◀ присвідувати | Словарь української мови П присвідчити |
присвідчитися ▶ |
|
Присві́дчити, чу, чиш, гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить. Чуб. V. 137.
| ◀ присвідувати | Словарь української мови Борис Грінченко П присвідчити |
присвідчитися ▶ |
|
Словарь української мови — П
присвідчити
Борис Грінченко
1924
Присві́дчити, чу, чиш, гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить. Чуб. V. 137.