Словарь української мови (1924)/припічок
| ◀ припірати | Словарь української мови П припічок |
припішати ▶ |
|
При́пічок, чка, м. 1) Шестокъ (въ кухонной печи). Чуб. VII. 381. Вас. 193. На припічку жар. Мет. 16. Піч наша регоче, коровая хоче; а припічок усміхається, коровая сподівається. Мет. 164. 2) Лежанка. Мати сидить на припічку. Рудч. Ск. I. 182. А дитина на припічку росквакалася. Чуб. V. 635.