Словарь української мови (1924)/припірати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припірати
Берлін: Українське слово, 1924

Припіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. припе́рти, пру́, ре́ш, гл. Упираться, упереться. (Будинок) до другого стріха в стріху припірав. ЕЗ. V. 77.