Словарь української мови (1924)/припір
| ◀ припін | Словарь української мови П припір |
припірати ▶ |
|
Припір, по́ру, м. Часть шеи у вола, о которую упирается ярмо. Волч. у. Мнж. 181.
| ◀ припін | Словарь української мови Борис Грінченко П припір |
припірати ▶ |
|
Словарь української мови — П
припір
Борис Грінченко
1924
Припір, по́ру, м. Часть шеи у вола, о которую упирается ярмо. Волч. у. Мнж. 181.