Словарь української мови
Борис Грінченко
П
принука
Берлін: Українське слово, 1924

Прину́ка, ки, ж. 1) Принужденіе. Як не даси з прозьби, то даси з принуки. Ном. № 1059. 2) Усиленная упрашиванія и понужденія при угощеніи гостей, считающіяся у крестьянъ обязательнымъ актомъ угощенія, а отсутствіе ихъ скупостью и невѣжливостью. Було що їсти й пити, тільки принуки не було. Ном. № 11889.