Словарь української мови (1924)/привідець

by Борис Грінченко

◀ привід

Словарь української мови Борис Грінченко П привідець

привідниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приві́дець, дця и приві́дця, ці, м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують… Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. I. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. НП. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25.