Словарь української мови (1924)/привід
| ◀ привичка | Словарь української мови П привід |
привідець ▶ |
|
При́від, воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Г. Барв. 307. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. О. 1862. IV. 40. (Нп.). Всюди привід дає, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Сим. 202. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. Мир. ХРВ. 146. 2) Причина, основаніе. З яко́го при́воду? На какой причинѣ?